Стартап Fluxnium хоче видобувати уран з морської води — в океанах його вистачить приблизно на 50 тисяч років

Американський стартап Fluxnium вийшов із режиму скритності та представив технологію промислового видобутку урану безпосередньо з морської води. Компанія закрила посівний раунд фінансування на суму $7 млн за участю найбільшого оператора АЕС у США Constellation Energy. Розробники сподіваються перетворити світовий океан на невичерпне джерело сировини для атомної енергетики, запасів якого теоретично може вистачити на 50 тисяч років.

Океанічні ферми та полімерні нитки

У світовому океані розчинено колосальну кількість урану — близько 4,5 млрд тонн, що приблизно в тисячу разів перевищує всі розвідані наземні родовища корисних копалин. Однак концентрація металу у воді мікроскопічна: лише близько 3,3 частинки на мільярд (ppb).

Замість спроб фільтрувати кубічні кілометри води насосами Fluxnium ліцензувала хімічні напрацювання національних лабораторій Міністерства енергетики США. Технологія спирається на гідродинаміку природних океанських течій:

• Зі спеціальних полімерних волокон формують плетені канати й підвішують їх на буях у морі, нагадуючи ферми для вирощування водоростей;
• Матеріал вибірково зв’язує розчинені іони уранілу протягом 30–60 днів;
• Сіті піднімають на судна, змивають накопичений концентрат хімічним розчином і повертають волокна назад у воду;
• Отриманий розчин очищають до стану стандартного уранового концентрату (yellowcake).

Як повідомляє видання TechCrunch, цей метод не має екологічних проблем традиційного гірничого видобутку: він не залишає сотень тисяч тонн радіоактивних хвостів і відвалів порожньої породи.

Економічний бар’єр і залежність США від імпорту

Головним викликом залишається собівартість. Ранні експерименти національних лабораторій з амідоксимними волокнами, описані в дослідженнях на PubMed, давали собівартість понад $200 за фунт оксиду урану. Для порівняння, за даними Управління енергетичної інформації США, середня ціна закупівлі урану американськими АЕС тримається в районі $58–60 за фунт.

Хоча Fluxnium заявляє, що нова структура волокон у рази збільшила площу контакту, точні комерційні цифри собівартості засновники поки тримають у секреті. У відкритому морі обладнанню загрожують біологічне обростання водоростями та шторми, а обслуговування флоту потребує регулярних витрат.

Тим не менш інтерес інвесторів до стартапу зумовлений геополітикою. Згідно з планами Міністерства енергетики США, країна має намір утричі збільшити потужності атомної генерації до 2050 року, додавши 200 ГВт потужності. Водночас сьогодні американські станції більш ніж на 90% залежать від імпорту урану з-за кордону.

Для інвесторів проєкт Fluxnium цінний не абстрактним запасом палива на десятки тисячоліть уперед, а шансом отримати незалежний внутрішній канал постачання урану просто з морського шельфу, якщо стартап зуміє наблизити собівартість синтезу до цін традиційних кар’єрів.