На дні висохлого стародавнього моря в Єгипті палеонтологи виявили найбагатше кладовище доісторичних акул

Міжнародна група палеонтологів виявила в Західній пустелі Єгипту рештки квітучої морської екосистеми, яка існувала близько 75 мільйонів років тому. Як повідомляє науковий портал ScienceAlert, на посушливому плато Абу-Тартур, яке в пізньому крейдовому періоді було дном теплого мілководного океану, дослідники розкопали колекцію зубів вимерлих морських суперхижаків.

Під час розкопок фосфатної формації Дуві науковці описали в журналі Cretaceous Research чотирнадцять чудово збережених зубів, які належали п’яти видам стародавніх акул: Cretalamna cf. maroccana, Scapanorhynchus cf. raphiodon, Serratolamna cf. serrata, Squalicorax bassanii та Squalicorax pristodontus.

Унікальні знахідки для африканського континенту

Усі п’ять ідентифікованих видів уперше зафіксовані на плато Абу-Тартур, а види Serratolamna cf. serrata та Squalicorax bassanii раніше ніколи не траплялися на території Єгипту.

Особливу наукову цінність становить виявлення Scapanorhynchus cf. raphiodon — доісторичного родича сучасних глибоководних акул-домовиків (скапаноринхів) із характерними тонкими голчастими зубами. Науковці припускають, що це перший підтверджений екземпляр цього виду в Африці й водночас найпізніший представник свого роду у світовому палеонтологічному літописі.

З урахуванням попередніх знахідок гігантської Cretoxyrhina mantelli загальна кількість відомих видів акул у цій локації досягла семи.

Морський оазис і прибережний апвелінг крейдового періоду

Аналіз будови зубного апарату показав, що хижаки ділили між собою різні екологічні ніші:

• Акули з голчастими зубами полювали на слизьку рибу та головоногих молюсків у товщі води;
• Види з широкими пилоподібними коронками спеціалізувалися на розрізанні плоті великих морських рептилій;
• Частина популяцій мешкала на мілководді, тоді як інші полювали біля меж континентального шельфу.

Причиною такої високої концентрації хижаків був апвелінг — процес підйому глибоководних океанічних вод, насичених мінералами та фосфором. Потужний приплив поживних речовин спричиняв вибухове зростання фітопланктону, який слугував кормовою базою для зграй риб і великих морських ящерів.

Фосфатні породи формації Дуві століттями акумулювали покоління морської фауни, що змінювали одне одного, перетворивши єгипетську пустелю на гігантський архів доісторичного життя планети.