Плутон втратив статус планети рівно 20 років тому: чому астрономи досі сперечаються щодо цього рішення

Рівно 20 років тому, 24 серпня 2006 року, Міжнародний астрономічний союз (IAU) на Генеральній асамблеї у Празі офіційно виключив Плутон зі списку основних планет Сонячної системи, перевівши його до категорії карликових планет.

Через два десятиліття відкриття кріовулканів, атмосфери та льодовиків апаратом New Horizons продовжує викликати палкі суперечки у науковій спільноті щодо правильності ухваленого визначення.

Три критерії 2006 року та відкриття Ериди

Плутон вважався дев’ятою планетою протягом 76 років — з моменту відкриття Клайдом Томбо у 1930 році. Приводом для перегляду класифікації стало виявлення у поясі Койпера безлічі транснептунових об’єктів, зокрема карликової планети Ерида. Перед астрономами виник вибір: визнати десятки нових тіл планетами чи формалізувати критерії терміна.

У 2006 році згідно з регламентом IAU планетою визнали об’єкт, який:

1. Обертається навколо Сонця;
2. Має достатню масу для підтримки сферичної форми гідростатичної рівноваги;
3. Розчистив простір навколо своєї орбіти від інших порівнянних тіл.

Плутон розташований у щільному кільці крижаних астероїдів поясу Койпера і гравітаційно не домінує на своїй траєкторії, через що в Сонячній системі офіційно залишилося вісім класичних планет. При цьому за виключення Плутона тоді проголосували лише 424 делегати (менше ніж 5% професійних астрономів світу), що одразу викликало критику з боку планетологів.

Геофізичний підхід проти орбітальної динаміки

Головним опонентом рішення залишається наукова команда місії New Horizons на чолі з Аланом Стерном. Дослідники просувають геофізичне визначення: небесне тіло має вважатися планетою на основі внутрішніх фізичних властивостей, маси та наявності геологічних процесів, незалежно від чистоти орбіти.

За такого підходу статус планет отримали б не лише Плутон, а й Церера, Ерида, Хаумеа та Макемаке, розширивши список планет Сонячної системи до десятків об’єктів.

Відкриття New Horizons: живий світ замість застиглого льоду

Проліт зонда NASA New Horizons у 2015 році довів екстремальну складність небесного тіла: дослідники виявили гори з водяного льоду заввишки до 3,5 км, конвекційні азотні льодовики на рівнині Sputnik Planitia у серцеподібній області Tombaugh Regio та шаруватий серпанок атмосфери.

У серпні 2026 року команда NASA підтвердила нові свідчення геологічної динаміки: дослідники виявили сліди нещодавнього підйому рідкого азоту на поверхню крізь тріщини кори.

Незважаючи на геологічну складність світу, за офіційними роз’ясненнями Міжнародного астрономічного союзу, переглядати резолюцію 2006 року наразі не планується: для повернення статусу класичної планети Плутону все ще бракує маси для очищення своєї орбітальної зони.