Вчені частково звернули ознаки старіння у мишей, відновивши один білок у гіпоталамусі

Нова хвиля публікацій про «розворот старіння» у мишей пов’язана не з зовсім свіжим проривом, а з переосмисленням уже відомої роботи. ScienceDaily 18 вересня нагадав про дослідження, вперше опубліковане в PLOS Biology ще в березні 2023 року: вчені з Сямэньського університету показали, що зниження білка Menin у гіпоталамусі пов’язане з кількома віковими змінами у мишей, а його відновлення частково покращувало стан тварин.

Автори вивчали вентромедіальне ядро гіпоталамуса — ділянку мозку, яка бере участь у регуляції обміну речовин. Вони виявили, що з віком рівень Menin у певних нейронах падає, а запальні процеси в цій зоні посилюються. Коли дослідники штучно знижували Menin у молодших мишей, у них раніше з’являлися ознаки старіння: погіршувалася пам’ять, знижувалася кісткова маса, тоншала шкіра, порушувався обмін речовин, а тривалість життя скорочувалася.

Потім команда провела зворотний експеримент. У 20-місячних мишей вони підвищили експресію Menin у гіпоталамусі за допомогою вірусного вектора. Через 30 днів у тварин покращилися кілька параметрів одразу: збільшилися товщина шкіри та кісткова маса, знизилися деякі маркери запалення, а в поведінкових тестах миші краще справлялися із завданнями на пам’ять, навчання та рівновагу. У статті також повідомляється про зростання тривалості життя в експериментальній групі.

Яку роль відіграє D-серин

Дослідження важливе не лише самим ефектом, а й запропонованим механізмом. Автори пов’язали Menin з роботою ферменту PHGDH, який бере участь у синтезі D-серину. Ця речовина впливає на NMDA-рецептори, а вони, своєю чергою, важливі для процесів навчання та пам’яті.

Коли старим мишам і тваринам зі зниженим Menin давали D-серин з питною водою протягом трьох тижнів, їхні когнітивні показники справді покращувалися. Але тут і полягає ключове обмеження: сам по собі D-серин не відтворював увесь ефект відновлення Menin. В обговоренні статті автори прямо зазначають, що покращення від D-серину було переважно пов’язане з когнітивною функцією, тоді як периферичні ознаки старіння він не усував.

Це важливе уточнення, бо з подібних новин легко зробити хибний висновок, нібито йдеться про готову «добавку проти старіння». Насправді дослідження проводилося на мишах, а D-серин і звичайний харчовий L-серин — не одне й те саме. Довготривала ефективність і безпечність такого підходу для людей не доведені.

Інтерес до гіпоталамуса як до одного з центрів вікових змін при цьому справді зростає. Наприклад, у статті Nature, опублікованій у 2025 році, дослідники проаналізували близько 1,2 млн клітин мозку мишей і дійшли висновку, що одні з найчутливіших до старіння клітинних типів зосереджені саме навколо третього шлуночка гіпоталамуса. У цих клітин знижувалася активність генів, пов’язаних з нормальною роботою нейронів, і посилювалися імунні та запальні сигнали.

Саме тому робота про Menin цікава: вона не доводить, що старіння можна «відкотити назад», але додає ще один конкретний механізм у зростаючу картину того, як вікові зміни в мозку можуть впливати на весь організм. До клінічного застосування в людей тут ще дуже далеко, але як напрям для фундаментальних досліджень це справді сильний результат.