Меркурій стиснувся сильніше, ніж вважали вчені: планета втратила до 23 км у діаметрі

За 4,5 мільярда років своєї еволюції Меркурій зменшився в розмірах значно сильніше, ніж показували попередні розрахунки планетологів. Нове дослідження вчених із Німецького аерокосмічного центру засвідчило, що масштаб глобального стиснення першої планети від Сонця був занижений на 10–30%. Причиною похибки стали сліди давніх астероїдних ударів, які замаскували сліди розломів кори.
Приховані уступи та похована тектоніка
Стиснення Меркурія — неминучий процес, спричинений повільним охолодженням його надр і поступовою кристалізацією гігантського металевого ядра. Через зменшення об’єму планети її зовнішня силікатна кора стискається, утворюючи насувні уступи та складчасті хребти заввишки в сотні метрів і завдовжки в сотні кілометрів.
Дослідницька група під керівництвом Гаку Нісіями зіставила відомі тектонічні структури з першою цифровою картою шорсткості рельєфу планети. Як зазначено в тезах на конференції Europlanet Science Congress, у найбільш нерівних і вкритих кратерами районах спостерігався підозрілий дефіцит слідів тектонічної активності.
Вчені довели, що за мільярди років метеоритного бомбардування уламковий матеріал із кратерів буквально засипав і згладив найдавніші уступи, зробивши їх невидимими для оптики зонда NASA MESSENGER.
З урахуванням поправки на приховані геологічні структури сумарне скорочення діаметра Меркурія за всю історію оцінюється в 19 км, а максимальна позначка сягає 23 км. Попередні консервативні моделі відводили на цей процес діапазон від 4 до 16 кілометрів.
Що приховує ядро і коли прибуде BepiColombo
Як зазначає астрономічний портал Space.com, перегляд цифр не свідчить про раптову тектонічну катастрофу сьогодні. Дослідження уточнює сумарну втрату тепла планетою за все її життя.
Більший масштаб стиснення означає, що металеве ядро Меркурія займає ще більшу частку його об’єму, ніж вважалося раніше, або містить іншу пропорцію легких елементів (кремнію та сірки), що впливають на температуру плавлення.
Поставити крапку в суперечках учених має спільна місія BepiColombo від Європейського космічного агентства (ESA) та японського JAXA. Виведення апаратів на орбіту заплановано на кінець 2026 року, а навесні 2027-го лазерний альтиметр BELA і стереокамери високої роздільності почнуть сканувати поверхню Меркурія, виявляючи дрібні розломи, приховані під реголітом.