NASA випробувала систему автономної посадки, яка сама шукає безпечний майданчик на Місяці та Марсі

NASA успішно провела новий етап випробувань SPLICE (Safe and Precise Landing – Integrated Capabilities Evolution) — комплексу технологій для автономної та високоточної посадки космічних апаратів на Місяці, Марсі та інших небесних тілах.

У серпні 2026 року обладнання встановили на дрон Alta-X і виконали польоти в Каліфорнії, які імітували заключні етапи місячного спуску. Як повідомляє NASA, система успішно виконала змодельовані маневри зниження та посадки.

Особливість цих випробувань полягала в замкнутому контурі керування: навігаційна система не просто записувала дані для подальшого аналізу, а використовувала їх безпосередньо під час польоту, щоб визначати положення та коригувати траєкторію.

Водночас є важливе уточнення: серпневі польоти були зосереджені насамперед на перевірці Dual Quaternion Guidance (DQG) і Active Terrain Relative Navigation (ATRN). Інші елементи SPLICE, зокрема лідар виявлення перешкод, проходили окремі льотні випробування раніше.

Система сама визначає, де безпечніше сідати

SPLICE поєднує одразу кілька технологій: камери, лідари, потужний бортовий комп’ютер і алгоритми навігації, розпізнавання місцевості та керування траєкторією.

Terrain Relative Navigation (TRN) фотографує поверхню під час спуску та зіставляє зображення із заздалегідь завантаженими орбітальними картами. Завдяки цьому апарат може визначити своє положення відносно кратерів, височин та інших орієнтирів без участі оператора із Землі.

Navigation Doppler Lidar (NDL) лазерами вимірює відстань до поверхні та швидкість руху апарата. NASA зазначає, що він забезпечує значно точніші вимірювання, ніж традиційні радіолокаційні датчики, за менших розмірів, маси та енергоспоживання.

На останньому етапі вмикається Hazard Detection Lidar (HDL). Приблизно на висоті 500 метрів він сканує поверхню та створює докладну тривимірну карту місцевості.

Бортовий комп’ютер аналізує її, розпізнає великі камені, круті схили та інші небезпечні ділянки, після чого визначає безпечний майданчик у зоні діаметром приблизно 100 метрів. Якщо початкова точка виявляється непридатною, алгоритми наведення здатні побудувати нову траєкторію до безпечнішого місця.

15 млн лазерних імпульсів за кілька секунд

У березні 2025 року NASA окремо випробувала Hazard Detection Lidar з вертольота над штучним полігоном Космічного центру Кеннеді.

Лідар здатен лише за дві секунди картографувати територію розміром приблизно з два футбольні поля, обробляючи близько 15 млн коротких лазерних імпульсів.

Отриману тривимірну карту передають комп’ютеру Descent and Landing Computer, який оцінює рельєф і вибирає відповідне місце для посадки.

Такий підхід особливо важливий для районів, куди було б надто ризиковано спрямовувати апарати з традиційними системами навігації — наприклад, ділянок біля кратерів, великих валунів або постійно затінених районів Місяця.

Технології можуть використовувати на Марсі та крижаних світах

SPLICE розробляють не лише для місячних місій. NASA розглядає застосування окремих компонентів комплексу на Марсі, крижаних супутниках та інших тілах Сонячної системи.

Технології також вивчали в контексті Commercial Lunar Payload Services, потенційних марсіанських місій та інших майбутніх посадкових апаратів.

Сам проєкт SPLICE стартував у жовтні 2017 року, однак деякі використані в ньому технології з’явилися ще раніше та випробовувалися на суборбітальних ракетах, вертольотах і наземних стендах.

Серпневі польоти 2026 року стали одним із заключних етапів програми. У дорожній карті NASA завершення проєкту SPLICE заплановано на вересень 2026 року, після чого окремі датчики, алгоритми та обчислювальні рішення зможуть переходити в майбутні місії.

Головна перевага SPLICE полягає в тому, що посадковий апарат може самостійно оцінювати місцевість безпосередньо під час спуску та уникати небезпек, а не покладатися виключно на заздалегідь вибрану точку приземлення. Це може відкрити доступ до ділянок планет і супутників, які раніше вважалися надто складними для безпечної посадки.