Пити молоко у дорослому віці — еволюційна аномалія: дві третини людства генетично втрачають фермент лактазу

Здатність дорослої людини без проблем пити свіже молоко — це результат відносно недавньої мутації, а не базова біологічна норма. За даними Національного інституту діабету, хвороб органів травлення та нирок США (NIDDK), близько 68% населення планети після завершення дитинства стикаються зі зниженням активності гена, відповідального за вироблення ферменту лактази.

Для всіх ссавців і предків людини природним процесом є поступове згасання синтезу лактази — ферменту, необхідного для розщеплення молочного цукру (лактози), після переходу на тверду їжу.

Генно-культурна еволюція та мутації скотарів

Ситуація змінилася близько 10 тисяч років тому із зародженням і поширенням тваринництва. У популяціях, які практикували доїння худоби, виникли й закріпилися успадковані зміни в регуляторних ділянках гена MCM6, які дозволили організму виробляти лактазу протягом усього життя.

За інформацією генетичного довідника MedlinePlus, цей механізм є одним із найяскравіших прикладів конвергентної еволюції: європейські популяції та скотарські племена Африки виробили зовсім різні генетичні маркери, які незалежно призвели до збереження толерантності до молока.

Захист від зневоднення під час епідемій

Згідно з масштабним дослідженням у журналі Nature, стрімке поширення цієї мутації було зумовлене питанням виживання в екстремальних умовах. Під час неврожаїв і патогенних спалахів люди з непереносимістю лактози при вживанні сирого молока страждали від діареї, що в умовах дефіциту чистої води призводило до смертельного зневоднення. Для носіїв персистенції лактази молоко залишалося стерильним і безпечним джерелом калорій.

Водночас учені наголошують, що знижена ферментативна активність у двох третин дорослого населення Землі не є патологією чи хворобою. Більшість людей без мутації переносять ферментовані молочні продукти, як-от тверді сири, йогурти, або невеликі обсяги молока без виражених травних симптомів.